Иконников Владимир [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

class="book">потрібен якийсь час, аби все привести в належний порядок; і розкидані книги, і коректурні листи, і

навіть у відчаї поламане пера, а усохле чорнило замінити свіжим.

ЗНАВЕЦЬ АРХІВІВ, з автореферату дисертації І. Войцехівської «Джерелознавчі галузі

історичних знань у творчості В. С. Іконникова»

Знавець вітчизняних та зарубіжних архівів, історії архівного будівництва, шляхів та засобів

комплектування архівів документами В. С. Іконников провів ґрунтовний огляд комплексу

архівних установ Росії від центральних державних до губернських, міських, монастирських,

приватних та особових. Він розглянув низку проблем стану архівної справи, торкнувся історії

провідних архівів зарубіжжя. Однак, висвітлюючи дане питання, Іконников не пішов шляхом

систематизації матеріалів з питань архівістики, а розпорошив його по 2-м книгам першого тому

«Досвіду», де, як правило, огляд архівів і аналіз його документної бази проводиться разом з

оглядом бібліотек та музеїв відповідного рангу.

...Його увага була сконцентрована на археографічній роботі наукових історичних товариств,

архівних комісій, археографічних експедицій тощо. Значну увагу він приділив процесу публікації

віднайдених джерел, навів численну групу періодичних видань, класифікуючи їх за хронологією,

проблемним спрямуванням та територіальною приналежністю.

Доробок В. С. Іконникова засвідчує, що початок едиційної наукової археографії в Україні можна

віднести до середини ХІХ ст.

ПРОФЕСІЙНО ЦІКАВИВСЯ ЛІТОПИСОМ САМІЙЛА ВЕЛИЧКА, з посібника В. Соболь «З

глибини віків»

Читаючи Літопис Самійла Величка, звернімо увагу на прив’язаність надзвичайно цікавого, хоч і

часом важкого для розуміння матеріалу до національної основи, до занедбаного доти українського

фольклору. Книжні елементи органічно поєднуються із живою народною говіркою, раз у раз автор

вдається до народних виразів, приповідок, зіставлень, порівнянь.

Уже перші дослідники літопису В. Антонович та В. Іконников наголошували на художній щирості

та гуморі, якими відзначається твір Величка. Сатирично-гумористичні епітети, гротеск,

порівняння за неявною ознакою, іронічно наснажені метафори, уособлення, характеристики-

інвективи, парадоксальне поєднання несумісного – це далеко не повний набір формальних ознак

сатиричного хисту автора. Так, перші постріли гармат Величко називає кореспонденцією або

запитанням та відповіддю, а нещасливу для поляків битву на Дрижиполю називає похміллям.

Польське і татарське військо, зауважує Величко, упало на здобич, «як муха на мед», а тікає воно

від козаків, «як ошпарене». За допомогою нагнітання негативних характеристик подається портрет

Калиновського (він метався у паніці, «як шалений»), Чаплинського (це «старостка чигиринський»,

«не цнотливий син і брехун», «ошуст і п’яниця», «опіяк польський, злодій і здирця український»,

«кровопивця людський»). Такі принизливі характеристики перегукуються із славнозвісним листом

запорожців турецькому султану.

НАЩАДКИ УНІКАЛЬНЕ ЗІБРАННЯ РОЗПОРОШИЛИ, з розвідки В. Ульяновського

«Бібліотека «знань» і технологія праці Володимира Іконникова»

Відразу зазначимо, що близьке оточення Володимира Степановича , й ті, хто бував у квартирі

вченого, знали «секрет» фундаментальності його праць – це бібліотека.

...Бібліотека, що налічувала на той час близько 20 тис. видань, була просто «вмонтована» в

попередню квартиру, всі стіни й простінки якої обставлялися спеціально замовленими за їх

розмірами книжковими шафами.

16 шаф з книгами довго «шукали» відповідну квартиру. Це робила «с сантиметром в руках» Ганна

Леопольдівна (дружина Іконникова В. – авт.). Служителі університетської бібліотеки в спеціально

продуманому порядку переносили книги 19 днів при страшній липневій спекоті. І все ж, дещо

було переплутано й потрібно було два роки, щоб всі книги «знайшли» свої давно усталені місця.

Бібліотека Іконникова становила особливий унікум не лише в сенсі кількості, але й підбору

видань, які вчений виписував з різних магазинів і навіть країн, підбираючи велетенську збірку

«россіки» (тобто, літератури, що стосувалася Східної Європи). Грошовий еквівалент збірки

складав 25-30 тис. руб. сріблом. А для Іконникова його бібліотека була сущим золотом, криницею

знань, що дозволяла, не виходячи з кабінету, творити цінні праці...

Після революції 1917 р., в умовах кризи самого фізичного існування