Ильин Владимир [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Ильин Владимир [Справочник-дайджест] 20 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ІЛЬЇН Володимир Миколайович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Філософ, композитор, літературний і музичний критик, богослов, культуролог.

З дворянської родини. Батько, Ільїн М., – значний чиновник фінансової установи.

Народився 16 (29) серпня 1891 р. в с. Владівці Радомишльського повіту Київської губернії

Російської імперії (нині – Малинський район Житомирської області України).

Помер 23 жовтня 1974 р. в м. Парижі (Франція). Похований на цвинтарі Сен-Женев’єв-де-Буа.

Закінчив одну з Київських гімназій, історико-філологічний (1912) і філософський (1917)

факультети Київського університету св. Володимира, Київську приватну консерваторію (1916), богословський факультет Берлінського університету (1925).

Працював викладачем Київського університету св. Володимира (1917-1918), берлінського (1923-1925) і паризького російського православного Богословського інституту (1927-1940).

Не знайшовши спільної мови з більшовицьким режимом, емігрував спочатку до Константинополя

(1919), потім – Берліну (1923) і, нарешті, Парижу (1925).

Друкувався в газетах «Євразійська хроніка», «Євразія», журналах «Шлях», «Вісник Російського

студентського християнського руху», «Відродження».

Перу І. належать книги «Преподобний Серафим Саровський» (1925), «Цілонічне неспання» (1927),

«Матеріалізм і матерія» (1928), «Загадка життя і походження живих істот» (1929), «Шість днів

творіння» (1930), «Арфа царя Давида в російській поезії» (1960).

Наш земляк видав доробки «Світогляд графа Л. М.Толстого», «Естетичний і богословсько-

літургійний сенс церковного дзвону», «Монархія і культура».

Наш земляк також – автор двох опер, трьох симфоній, низки романсів.

Багатий архів І. переданий його сином і донькою в дарунок фонду-бібліотеці «Російське

зарубіжжя» (2005).

У м. Москва (РФ) відбулася виставка, присвячена видатному російському філософові, прозвучали

його музичні композиції (2005).

Серед друзів та близьких знайомих І. – М. Бердяєв, С. Булгаков, В. Сеземан, І. Шаховський, М.

Алєксєєв, Л. Карсавін, М. Трубецькой та ін.


***

НАСТАЄ ЕОНІЧНА ЕРА

, з філософського кредо В. Ільїна

Настає ера вступу до еонічного мислення, ...статики й динаміки чистої форми з її

феноменологічним обґрунтуванням.

БІЛЯ ОСТАННЬОЇ МЕЖІ, зі спогадів В. Ільїна

Мені загрожувала смертельна небезпека унаслідок давнішньої моєї боротьби з матеріалістичною

марксистською ідеологією, яку я завжди вів в дуже різкому тоні. Мені довелося залишити Росію...

... З причин, котрі нічого спільного з наукою і викладанням, не мали, я мав залишити Інститут

(богословський – авт.) і довгий час заробляв на життя роз’їзним лектором – в Німеччині, Бельгії, Італії, Югославії і прибалтійських країнах.

...Один з моїх найранніших спогадів – це ілюмінація з приводу коронаційних урочистостей при

сходженні на престол покійного Государя Миколи II Олександровича, якого я дуже любив і

трагедію якого я не тільки прийняв в серці, але й пережив цілком як свою власну...

Я збираюся до цієї теми повертатися ще не раз – до того моменту, доки в Парижі в храмі

Олександра Невського зліва від вівтаря не буде споруджено меморіальний хрест з короною –

символом царственого мучеництва.

Про улюблений Государю, святий і мученику, – твої страждання – мої страждання. Доки ти правив

і був на своєму мученицькому троні – і ми були в своєму страждальному раю, в своєму сумному

Дворянському Гнізді. Коли ти пішов – вигнали і нас. І ось ми біля останньої межі. ...Десятки років

триває наша агонія.


ХРИСТИЯНСТВО – ЯВИЩЕ ДУХУ, з нотаток В. Ільїна

У надрах православної країни на межі двох сторіч прославив свій голос незвичайна, здається, за

всю історію християнської думки, небачена людина... Він відразу ж сказав, що суть християнства

зовсім не є те чи інше словесно виразиме учення або філософія, а явище духу і сили у фактичній

перемозі Ісуса Христа над смертю...

Сперечатися з цією частиною учення Федорова неможливо – воно є пряме і безпосереднє

цитування Св. Писання. Незвичайне і за всю історію християнства нечуване починається далі...

Раз Боголюдина воскресла (а якщо ми це заперечуємо, то ми не християни) і заповідала нам

воскрешати з мертвих, то і ми винні це робити. ...Християни повинні воскрешати мертвих і робити

це не розрізненими зусиллями окремих людей, а як загальну справу всіх християн...

Наука ж і філософія повинні забезпечити для цього потрібні засоби і виробити проект. Філософія

Миколи Федоровича Федорова і є проект науково-технічного воскресіння з мертвих... Філософія

Федорова – є апогей технократії, затвердження принципової всемогутності техніки, але з

обов’язковим зверненням цієї всемогутності на добру мету.


ДАР ДУХОНОСНОСТІ, уривок з книги В.Ільїн «Преподобний Серафим Саровський»

Преподобний Серафим приніс на землю Благовіщення і Богослов’я про Святий Дух. З цієї точки

зору головним чином і треба розглядати його діяння і його учення. Старецтво преподобного, що

полягало в повчаннях, радах, зціленнях і облаштуванні життя, все може бути зведено до одного –

знання і прозріння як дару духоносності.


ЗАПОВІТНА МРІЯ, з статті К. Немировича-Данченка «Володимир Миколайович Ільїн»

Його заповітною мрією було синтезувати метафізику свободи Бердяєва і вчення о. С. Булгакова

про Софію, прихильником якого він був.

...У середині 30-х років Володимир Миколайович переживає душевну кризу, яка накладає

відбиток на подальшу творчість і віддаляє його від кола близьких йому людей і приводить, врешті-

решт, до відходу з Сергієвського богословського інституту. Причини цієї кризи глибокі і

неоднозначні, проте однією з головних була зміна політичних орієнтирів, розрив з тим крилом

євразійського руху, який допускав можливість примирення з радянською реальністю... Унаслідок

цього стається розрив з оточенням Паризького богословського Інституту...

У 1941-42 роках Ільїн довго живе в Берліні, займаючись в Університетській бібліотеці...

У післявоєнний час він читає лекції на апологетичних курсах в Інституті богослов’я, заснованому

Євграфом Ковалевським, викладає в Паризькій консерваторії.

До публіцистичної діяльності Ільїн повертається на початку 50-х років, друкуючи статті

найрізноманітнішої тематики: естетика, філософія, історії мистецтва.


ДЕРЖАВА-ЗВІР, з розвідки І. Мартиросяна «Дзвони в духовному життя росіян»

Ільїн Володимир Миколайович, перебуваючи в еміграції, опублікував в 1930 році яскраву статтю

про історичне значення дзвонів і дзвону для Росії. Він пише про духовну цінність і національну

музичну специфіку дзвону. Тяжко переживаючи розгул кампанії по знищенню дзвонів в СРСР, він

пише: «Важко знайти явище символічніше, ніж цей виклик, кинутий небесам», оскільки «чиста

духовність і непорочна ясність дзвону, що дивиться в саме серце, викликали до нього особливу

ненависть нечистого, немічно-пристрасного і темряволюбивого духу російської революції».

«Державі-звірові ненависний чистий, ангельський голос дзвону, котрий сповіщає про «жадану

небесну Вітчизну», про «град Божий». Але тим більше повинні любити цю мову всі, хто

сподівається на «життя майбутнього століття».

Ільїн називає дзвін «символом церковної духовності», «звучний софійністю матерії» –

«максимальним її одухотворенням»: «Холодний метал, відлитий за правилами мистецтва,

прорізуючи своїми коливаннями шари повітря, відгукується в людському серці високими, чистими

голосами... – духовно зігріває його».


ІДЕЙНИЙ СУПРОТИВНИК РЕВОЛЮЦІЇ, з розвідки А. Сараб’янова «Закордон без кордонів»

У радянській Росії ім’я його взагалі не згадувалося, оскільки більшого ідейного супротивника

революції знайти було важко. Революція була для нього втіленням зла, яке не знає своїх гріхів і

Бога.

А в еміграції його згадували лише ті, хто знав особисто, інші намагалися його імені не вимовляти.

Факт цей не дивує – Ільїн був безкомпромісною і принциповою людиною. Став незручним для

всіх. Таким чином, в забутті опинився один з найоригінальніших російських мислителів ХХ

століття.

Його можна назвати людиною ренесансного масштабу...

...Головною справою для нього стала робота думки – філософія. Він був віруючою і церковною

людиною, тому його філософія присвячена пошукам Бога, точніше – проникненню в Творіння, а

отже, в красу та істину. Володіючи універсальними знаннями, Ільїн сполучав сучасні наукові

досягнення у фізиці і природознавстві з уявленнями про божественну будову Всесвіту.

... Він був людиною парадоксальною. Міг вночі вчитися танцювати чечітку, тоді як митрополит

Євлогій, що жив поверхом нижче, вважав, що той кладе земні поклони. Або купити клітчаті штани

на гонорар за переклад якогось релігійного тексту.

Ці вчинки були не позою, а свідоцтвом великої життєлюбності і широти натури.


КВІТКА ВІЧНОСТІ, з статті «Свята Тереза – історія однієї душі» на інтернет-сайті

Fvirginmary.narod.ru

Передмову до першого російського видання (книги про святу Терезу – авт.) написав Володимир

Миколайович Ільїн, видатний релігійний мислитель, філософ-слов’янофіл. Як і багато

православних емігрантів, він вбачав трагедію XX століття в слабкості християнської Церкви, роз’єднаної тисячолітнім протистоянням.

Філософ з болем відзначав, що ні Захід, ні Схід не хочуть бачити те багатство духу, яке зближує

дві стародавні християнські традиції, роблячи упор лише на відмінностях, тоді як святі рятують

світ, сполучаючи на містичному рівні всіх віруючих в єдине ціле. Їх досвід є фундаментом

майбутньої єдності.

Написавши похвальне слово західній святій, намагаючись з’ясувати її місце в сучасному

християнському світі, Ільїн назвав святу Терезу пуп’янком, що розпустився у вічності в прекрасну

квітку, запашну до цього дня.


ПРО УКРАЇНУ– ЖОДНОГО СЛОВА, з замітки М. Молока «Архів Володимира Ільїна передано

на Батьківщину»

Архів видатного російського філософа Володимира Ільїна передали в дар бібліотеці-фонду

«Російське зарубіжжя» його спадкоємці син Микола Ільїн і донька Олена Ільїна-Гурдон, які з цією

метою прибули до Москви.

«47 ящиків самих різних документів, серед яких монографії, лекції, спогади, листування, музичні

композиції – ось такий архів батька. Ми раді, що маємо можливість передати його Росії», – сказав

Микола Ільїн на прес-конференції.

«Думаю, що й інші спадкоємці представників еміграції візьмуть з нас приклад», – додав він.