Челпан Константин [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

ЧЕЛПАН Костянтин Федорович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: греко-радянський.

Конструктор танкових двигунів.

З міщанської родини. Батько, Челпан Ф., – землевласник, тесля; син, Челпан Л., – професор,

доктор технічних наук.

Народився 27 травня 1899 р. в с. Чердаклах Маріупольського повіту Катеринославської губернії

Російської губернії (нині – с. Кременівка Володарського району Донецької області України).

Розстріляний більшовиками 10 березня 1938 р. в Харківській в’язниці. Місце поховання не відоме.

Закінчив Маріупольське реальне училище (1919), Харківський технологічний (політехнічний)

інститут (1924), стажувався в Англії, Німеччині, Швейцарії (1928-1929).

Працював конструктором, начальником дизельного відділу, головним конструктором,

начальником конструкторського бюро Харківського паровозобудівного заводу (1924-1937).

Постановою Військової колегії Верховного суду СРСР реабілітований (1956).

Що стосується особистого життя, то батько нашого земляка теж зазнав репресій: постановою

Особливої наради «куркуля Челпана Ф. М. за контрреволюційну пропаганду вислати до північних

країв строком на п’ять років з відбуванням покарання в концтаборі» (1930).

Життю і творчій діяльності Ч. присвячена книга Г. Захарової «Життєпис відомих греків України.

Справа Костянтина Челпана» (2001).

У м. Харків на будинку, де жив Ч., встановлено меморіальну дошку (2001).

У с. Кременівка Донецької області одній з вулиць присвоєно його ім’я (2004).

Серед друзів та близьких знайомих Ч. – А. Фірсов, О. Морозов, М. Таршинов, С. Горбатюк, П.

Ярін, М. Кошкін, Ф. Савостін, П. Горюн, М. Левітан, 3. Гуртовий, Я. Віхман, І. Бондаренко, Й.

Бер, І. Трашутін, В. Васильєв, Г. Аптекман та ін.

***

МАЙБУТНЄ – В СЬОГОДЕННІ

, з життєвого кредо К. Челпана

Якщо ти живеш майбутнім, то живеш в сьогоденні.

ПЕРШОПРОХІДЕЦЬ, з рукопису книги В. Васильєва «Спогад про танкобудівників і

дизелебудівників»

Офіційна радянська історіографія пов’язує створення знаменитого танка Т-34 виключно з ім’ям

головного конструктора Михайла Кошкіна... Проте основи для створення Т-34, його первинна

технічна зовнішність, основні бойові характеристики були закладені ще при Афанасії Фірсові.

Останній скептично ставився до танків з протикульовим бронюванням. Вже наприкінці 1935 р. на

столі головного конструктора лежали ескізи принципово нового танка...

Така ж колізія мала місце і при створенні знаменитого дизеля В-2, який донині застосовується на

сучасних танках. Першопрохідець – Костянтин Челпан...

НА МЕЖІ НАХАБСТВА, з статті «Челпан Костянтин Федорович» на greeks.ua

К. Челпан очолив конструкторські роботи із створення двигуна В-2, яким згодом оснастили

непереможний танк Т-34.

...У 1932 р. був виготовлений двоциліндровий відсік БД-2. Група розпочала проектування

розгорненого 12-циліндрового У-подібного дизеля. У 1934 р. літак Харківського авіаційного

заводу з челпановським БД-2 здійснив переліт з Харкова до Москви.

На цьому «льотна доля» авіадизеля БД-2 закінчилася: учені, конструктори вирішили ставити

його... на танки. Про це фахівці скажуть і напишуть: «У світовій практиці дизелебудування не

зустрічалось аналогів створення на заводі танкового дизеля, майстерність і сміливість в

конструкції – на межі нахабства, але завдання вирішили блискуче».

Не зважаючи на широку популярність, Костянтин Федорович був дуже стриманою і скромною

людиною. Прагнув поводитися скрізь так, аби залишатися в тіні. Завжди і скрізь говорив, як

багато роблять для конструкції нового двигуна інші співробітники: Григорій Йосипович

Аптекман, Афанасій Осипович Фірсов.

Однак, як говорили, «мозковим центром», і так вважали всі в КБ, був він – Костянтин Федорович

Челпан.

ВИДАТНЕ ДОСЯГНЕННЯ, з розвідки В. Березкіна «На шляху до В-2»

Дизельний двигун В-2 за правом можна вважати видатним досягненням вітчизняного

машинобудування. Створений в передвоєнні роки, він випускався в багатьох варіантах до початку

сімдесятих, а сумарний його випуск перевищив чверть мільйона одиниць.

Дизель служив «серцем» знаменитих Т-34, КВ та ІС, його модифікації встановлювалися на тягачах

і човнах, а також використовувалися в промислових силових установках.

У 1999 р. надійний і витривалий В-2 відзначив своє шістдесятиріччя, проте залишився одним з

найпоширеніших двигунів свого класу.

ЯК ШУКАЛИ ДИВЕРСІЙНО-ПОВСТАНСЬКУ ОРГАНІЗАЦІЮ, з статті «Сталінська

«грецька змова» на greekgazeta.ru

Генерал Г. Гудеріан писав: «Не огида до наслідування, а неможливість випуску «алюмінієвого

танкового дизельного двигуна» перешкодила німецьким конструкторам виконати прохання

офіцерів-фронтовиків про випуск в Німеччині такого танка, як Т-34». Метри круппівської техніки

відступили, найперше, перед конструкцією двигуна, створеного під керівництвом Костянтина

Федоровича Челпана.

...Протокол: «Челпана Костянтина Федоровича – розстріляти. Нарком внутрішніх справ Єжов,

прокурор СРСР Вишинський». Щоправда, їх підписів в протоколі немає, а є підпис... молодшого

лейтенанта держбезпеки по Харківській області якогось Янкиловича. Є й клаптик паперу розміром

з п’ятнадцять сантиметрів про те, що на підставі наказу заст. начальника Харківського управління

НКВС майора Рейхмана вирок приведено у виконання комендантом Зеленим, військпрокурором

Зав’яловим і начальником в’язниці Кулішовим.

Залишається додати, що старанність майора Рейхмана (він просив Єжова збільшити по Харкову

ліміт арештів ще на 8 тисяч чоловік і ліміт на розстріл – на 5 тисяч) – не врятувала. Його разом з

іншими єжовцями розстріляли «за зраду Батьківщини в обтяжливих обставинах».

... Але якщо справа про шкідництво була закінчена (яке вже тут шкідництво, якщо «Т-34» – мало

не в сотні міст як символ перемоги), то із справою про «грецьку диверсійно-повстанську

організацію» розлучатися явно не хотіли. Помічник головного військового прокурора Т. Кобулов

шерстив архіви: «Чи є дані про приналежність Челпана до агентури розвідорганів буржуазних

держав».

«Коректнішим» був начальник Управління КДБ по Харківській області полковник Решетов:

«Цілком таємно. Начальникові Головного архівного управління МВС... прошу терміново

перевірити і повідомити, чи не володієте Ви даними про приналежність до агентури буржуазних

держав Греції, Англії, Німеччині – Челпана Костянтина Федоровича».

До Донецька викликали ...стареньку вчительку. Виявилось, що в місцевому КДБ ніхто не володіє

грецькою мовою і не може навіть прочитати «викривальні» матеріали. У пані залишилося

враження, що ці «матеріали» взагалі не читали і в 1937/38 році. Та й навіщо, коли обвинувачені у

всьому зізналися?

...Після «грецької змови» на Маріупольщині припинили вивчення в школах грецької мови, закрили

грецькі школи і технікуми, припинили друкувати газети і книги грецькою мовою.

НЕБАЧЕНИЙ СОРОМ ДЛЯ ГУДЕРІАНА, зі спогадів А. Горячева «Невідомий герой»

1943 рік. Німці задумали узяти реванш за Сталінград. Вони готували сюрприз для радянської армії

– випустили у великій кількості танки «Тигр», «Пантера», самохідну артилерійську установку

«Фердинанд». Але фашисти добре пам’ятали про прекрасні якості радянського танка Т-34, і

гітлерівське командування вирішило створити для боротьби з ним скорострільну протитанкову

гармату. Роботами керував генерал-інспектор бронетанкових військ Гудеріан. Саме у нього

виникла ідея перевірити дослідні зразки гармати на реальному танку. ...З концтабору привезли

танкіста.

Гармати замаскували. Одна мала стріляти в лоб, інша в бік, третя – в корму.

Руки танкіста упевнено лягли на важелі. ... Він не виконав наказ Гудеріана, відразу кинувши танк в

кущі. Машина мчалася на високій швидкості, гармати хльостали з трьох боків. Але тепер танкіст

знав головне – де знаходяться гармати. Танк, стикаючись з деревами, валив їх, з хрускотом

підминав чагарник, проривався до ворожих позицій. Тепер уже німці втратили його із виду і

стріляли навмання.

...Т-34 на повному ударив гармату. Підім’яв під гусениці метал і фашистів. І миттєво сховався в

лісі.

Німці гадали, що танкіст спробує втекти, і для, не зважаючи на можливий скандал, для них було б

краще.

Але у танкіста було інше рішення. Він не думав про відступ. Як тільки за його розрахунками танк

вийшов на рівень другої гармати, «тридцятичетвірка» різко повернула, перетнула чагарник і

стрімко полетіла на гармату, обслуга якої, не встигнувши ретельно прицілитися, двічі вистрілила.

Обидва набої не долетіли до танка. У наступну ж мить брязкіт металу і крики задавлених долетіли

з того місця, звідки стріляла гармата.

Танк знову сховався за деревами. Обслуга 3-ї гармати бачила, що сталося з їх сусідами. Гармата

розлючено стріляла по кущах, через які продирався Т-34. А той, у свою чергу, міняв швидкість,

зупинявся, робив ривки, скидав газ, аби менше гуркотів двигун.

Зрештою гуркіт двигуна зовсім припинився. Припинили стрілянину і гармати. Противники

готувалися до останньої сутички.

Танк, прихований за кущами, стояв на місці з працюючим двигуном. Чорна хмара диму все

розтягувалася, утворюючи завісу. Гармата вистрілила трасуючим снарядом в центр останньої.

Цього і чекав відчайдушний танкіст – вони самі вказали своє місцезнаходження!

Т-34 стрімко вискочив з диму. Доки обслуга перезаряджала гармату, міняла установку прицілу, він

буквально підлетів по прямій. В той момент, коли навідник натискав на спуск, танк на повному

ході різко зупинився, снаряд розірвався в декількох метрах. Поєдинок закінчився, як і два

попередніх, – танк налетів і розплющив гармату разом з обслугою. Так закінчилося випробування

нових протитанкових систем на реальному Т-34.

...Танк попрямував уздовж полігону, на схід, у бік рідної землі. Гудеріан вийшов з бункера і

коротко кинув: «Пальне скоро кінчиться, узяти живим».

У населеному пункті під танк кинули протитанкову міну. Машина здригнулася і зупинилася.

Контуженого танкіста витягнули з люка, привели до тями і доставили на полігон.

Генерал підійшов до в’язня. Довго дивився на неголеного і виснаженого полоненого. І, можливо,

саме того дня гітлерівський броньовий бог особливо виразно зрозумів, що фашисти війну

програли.