МАРШАК Ілля Якович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Письменник, інженер-хімік. Псевдонім – М. Іллін.
З міщанської родини. Батько, Маршак Я., – майстер миловарного заводу.
Народився 29 грудня 1895 р. (10 січня 1896 р.) в м. Бахмуті Катеринославської губернії
Російської імперії (нині – м. Артемівськ Донецької області України).
Помер 15 листопада 1953 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).
Закінчив Петроградську приватну гімназію Столбцова, навчався на фізико-математичному
факультеті Петроградського університету, закінчив хімічний факультет Ленінградського
технологічного інституту (1925).
Працював замірником, лаборантом нафтоперегінного заводу, інженером Невського стеаринового
заводу.
М. – корифей науково-популярної і художньо-документальної літератури.
Друкувався в журналі «Новий Робінзон».
Як літератор дебютував книгою «Сонце на столі» (1927).
Потім настала черга книг «Сто тисяч чому» (1929), «Розповідь про великий план», «Як автомобіль
вчився ходити» (1930), «Гори і люди» (1935), «Розповіді про речі» (1936).
Його перу також належать доробки «Людина і стихія», «Чорним по білому», «Як людина стала
велетом», «Підкорення природи», «Котра година?», «Подорож до атома», «Всюдихід».
Серед друзів та близьких знайомих М. – М. Горький, В. Смирнов, Б. Житков, В. Біанкі, Л.
Пантелєєв, В. Шаронов та ін.
***
ОДНОЧАСНО І НЕ ПОРІЗНО
, з життєвого кредо І. Маршака
Росли в мені одночасно і не порізно, а злито любов до науки, природи і любов до поезії.
ХАОС В ГОЛОВІ, з професійного кредо І. Маршака
Коли учений бачить перед собою хаос, для нього – це лише ознака того, що він ще багато чого не
знає, що хаос цей не в природі, а у нього в голові.
ЗАЛІЗТИ НА НЕБО, з підліткових нотаток І. Маршака
Широка Острогозька вулиця з маленькими будиночками з боків, із запорошеними кущами в
палісадниках, з лавками біля воріт. Вулиця – пряма і йде далеко-далеко. Десь вдалині – біла
дзвіниця на тлі синього неба. І я думаю: «Добре б дійти до кінця вулиці і залізти на небо».
Вулицею крокує циганське весілля. Чорнобривий і бородатий жених в яскраво-червоній сорочці
танцює – лицем до процесії. Натовп – строкатий, галасливий, веселий. Всі мешканці маленьких
будиночків висипали на вулицю і дивляться. І відразу після цього, після сонячної яскравої вулиці
– темна задушлива церква, тиснява. Над женихом і нареченою тримають золоті вінці. У жениха
мідного кольору обличчя і велика чорна борода. Наречена в стрічках і намисті. І я думаю:
«Ось це і є картковий король і королева – тільки не на картах, а живі».
ДУМКИ, вірш І. Маршака «У глибині просвітленої душі»
В глубине просветленной души
Собираются мысли, мечтания,
Расцветают в заветной тиши,
Распускаются в ясном сиянии.
Так неслышный лесной ручеек
Порождает реку голосистую.
Так тяжелый березовый сок
Собирается в каплю душистую.
НЕ ЛИШЕ ІНСТИНКТ, зі спогадів І. Маршака
Природу я любив з дитинства. Особливо захоплювався мурашками і зірками... Пам’ятаю ранній
ранок. Усі ще сплять. Сонце щойно встало і світить не з того боку, з якого це звично. Тіні довгі, але не вечірні, сумні, а уранішні, веселі. Все якесь особливо чисте, яскраве, немов вимите росою. І
ось в такий ранок я перелізаю через пліт навпроти і лягаю в траву, аби постежити за мурашиним
«шосе».
В один бік мурашки йдуть без нічого, а в інший – з поклажею: хто несе жучка, хто мертву мураху, а ось двоє тягнуть соснову голочку і неначе ...заважають один одному. Однак все ж вони поволі
просуваються вперед. Я повзу за ними на животі, щоб дізнатися, де мурашник. Рух все густіший;
«шосе» – доріжка серед трави, виконана самими мурашками, – все ширше.
І ось широка площа біля підніжжя мурашника. Я повз чверть години! Хоча досить було підняти
голову, аби угледіти мурашине місто перед собою.
...Мурашки-будівельники лагодять проломи, мурашки-вартові затикають своєю головою входи. Я
ляскаю по мурашникові паличкою. І зараз же хвилювання розповсюджується всім містом... Видно, пролунав сигнал тривоги...
Скільки годин проводив я біля мурашника! Тут справа була не лише в допитливості, а й в силі
уяви, властивої дитині. Мурашки мені здавалися чимось на зразок маленьких людей, а сам я був
велетнем.
Я вже читав книги про мурашок, і слово «інстинкт» не задовольняло мене. Мені здавалося, що у
мурашок є щось більше, ніж інстинкт. Я ставив їх в нові» несподівані, завдання, і вони знаходили
вихід, якого їм не міг підказати інстинкт.
Пам’ятаю, я влаштував посеред мурашника ставок в кришечці від консервної банки. Вода була в
нижній частині кришки, а верхня частина залишалася сухою. Ніколи ще ставків на схилі
мурашника не бувало. І тому декілька мурашок відразу потрапляло у воду. Але інші вже у воду не
падали, а прагнули витягнути товаришів. Оскільки це їм не вдавалося, вони потягли потопаючих
уздовж берега до сухого місця і таким чином врятували всіх. Після цього жодна мурашка у воду
не падала...
Можна було б довго розповідати про всі мої спостереження і досліди, про те, як я влаштовував
штучні мурашники, про те, як я (соромно зізнатися!) став палієм воєн між рудими і деревними
мурашками.
ВІЙНА ЧЕРЕВИКІВ З ЧОБІТЬМИ, з книги І. Маршака «Розповідь про великий план»
Задля того, щоб мати якомога більше грошей, фабрикант прагне трохи менше платити тим, хто на
нього працює. Але ж робочих у багато разів більше, ніж фабрикантів. Хто головний покупець
товарів? Ті люди, які працюють на фабриках, в магазинах, на залізницях, на
сільськогосподарських фермах. І чим менше вони одержують грошей за свою працю, тим менше
вони в змозі купувати. ...Що ж виходить?
Виходить, що в країні зайві товари, а купувати їх нікому...
У газеті з’являється стаття:
– Їжте більше м’яса!
Це стараються м’ясоторгівці.
Інша газета переконує:
– Їжте більше хліба!
Третя газета наполягає:
– Пийте більше молока!
– Купуйте велосипеди!
– Купуйте вічне пір’я!
– Купуйте нікельовані ліжка!
Гра йде все азартніше і азартніше. Мета її – одержати гаманець покупця. Цей гаманець один, а
охочих його одержати багато. Якщо людина купуватиме олівці, у неї не вистачить грошей на вічне
перо. І ось люди, які виготовляють вічні пера, стають заклятими ворогами людей, які
виготовляють олівці.
Воюють не тільки олівці з перами, черевики з чобітьми, чоботи з велосипедами, велосипеди з
автомобілями, автомобілі із залізницями.
Нафта воює з вугіллям, ліс з металом, землеробство з промисловістю, місто з селом.
Усі воюють проти всіх.
ЯКБИ РУДА МАЛА ПАМ’ЯТЬ, з книги І. Маршака «Гори і люди»
Крізь вогонь і воду пройде руда, яка ще зовсім недавно мирно спала під землею. Не вперше
потрапить вона у вогонь і воду, не вперше плавитиметься і піддаватиметься хімічній обробці.
Якби у руди була пам’ять, печі металургійних заводів нагадали б їй ту величезну підземну піч, в
якій вона побувала мільйони років тому.
Баки і кадоби на хімічному заводі нагадали б їй ті підземні тріщини, в яких вона вирувала гарячим
розчином, а потім осідала корою мінералів. Але тоді всі її перетворення і мандрування протікали
поволі – мільйони років, а зараз в якусь добу руда перетворюється на чавун, чавун в сталь, сталь в
машину.
Стародавня історія руди повзла черепашачим кроком, нова її історія, якою керує людина, пострибала галоп. Людина дала їй і нову швидкість, і новий напрям. Все, що завгодно, могло
трапитися з металом в природі: він міг плавитися в надрах землі, застигати в тріщинах і жилах, переходити з одного з’єднання в інше, – але ні за яких умов він не міг стати плугом чи двигуном.
Історію природи по-своєму продовжила людина.
ЦЕГЛА... З ПОВІТРЯ, з книги І. Маршака «Сто тисяч чому»
Чи бувають стіни з повітря?
Для чого ми вставляємо на зиму другу раму? Для того, щоб створити між стеклами повітряну
стінку. Повітряна стінка затримує тепло, не дає йому виходити з кімнати.
Значить, дві рами – це все одно що дві сорочки.
Учені відкрили, що повітряна стінка тримає тепло краще навіть, ніж цегляна. Тому тепер стали
робити цеглу з порожніми проміжками всередині. Така цеглина нагадує пиріг, з якого вийняли
начинку.
У будинках з такої цегли набагато тепліше, ніж з суцільної. Чому? Та тому, що вона виготовлена
наполовину з повітря.
ПРОСТО – ПРО РЕЧІ МУДРІ, з передмови М. Горького до книги І. Маршака «Гори і люди»
М. Іллін, автор цієї книги, вже знайомий читачам США. Його «Розповідь про великий план» з
тріумфом прочитали усюди в Європі, переклали мовами Японії, Китаю, вона витримала – якщо не
помиляюся – не одне, а декілька багатотиражних видань в Нью-Йорку. Винятковий успіх
«Розповіді» пояснюється рідкісною здатністю Ілліна «говорити просто і ясно про явища складні і
речі мудрі.
МАЛЕНЬКИЙ ШЕДЕВР, з оцінки книги І. Маршака «Розповідь про великий план» Р. Ролланом
Ця книга – маленький шедевр, і було б добре, якби її переклали всіма мовами. Жодна книга не
передає так ясно і загальнодоступно велике значення героїчної роботи Радянського Союзу.
ЛІТЕРАТУРНИЙ ХРЕЩЕНИК, з передмови С. Маршака до книги І. Маршака «Розповіді про
речі»
Говорити про Ілліна, книги якого добре відомі багатьом дорослим і юним читачам нашої країни, мені і легше і важче, ніж про будь-якого іншого письменника.
Важче – тому, що Іллін – мій молодший брат, друг і літературний «хрещеник» – був пов’язаний зі
мною спільністю багатьох думок, переконань і смаків, і мені нелегко поглянути з боку на те, що
він вніс до літератури.
Легше ж – тому, що майже все його життя пройшло у мене на очах.
...Якщо поставити поряд всі книги, написані Ілліним за три десятки років (вони займуть цілу
полицю), легко переконатися, що в них і справді йде мова про «явища складні». У цих книгах, розрахованих не на фахівців, а на широкого читача, мовиться про тисячолітні пошуки і відкриття в
різних і, здавалося б, далеких одна від одної сферах знання, про сьогоднішній день науки, а інший
раз – і про завтрашній день.
І, до того ж, Іллін пише не безпристрасно, а схвильовано, цілеспрямовано, не відриваючи науки
від життя.
Последние комментарии
14 часов 51 минут назад
18 часов 28 минут назад
1 день 7 часов назад
1 день 19 часов назад
3 дней 3 часов назад
3 дней 13 часов назад
3 дней 13 часов назад