КИЗИМ Леонід Денисович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Льотчик-космонавт. Першим у світі разом з В. Соловйовим здійснив переліт з однієї орбітальної
станції («Мир») на іншу («Салют-7») і в зворотному напрямку та здійснив вісім виходів у
відкритий космос впродовж одного польоту (1986).
У Космосі провів 1 рік 9 днів 17 годин 57 хвилин 38 секунд. Поза космічними апаратами – 31
година 40 хвилин.
З родини залізничників.
Народився 5 серпня 1941 р. в м. Красний Лиман Донецької області СРСР (нині – Донецька область
України).
Помер 14 червня 2010 р. в м. Москва (РФ). Похований на Троєкуровському цвинтарі.
Закінчив Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків (1958-1963), Московську
військово-повітряну академію ім. Ю. Гагаріна (1975), Московську військову академію
Генерального штабу Збройних Сил СРСР ім. К. Ворошилова (1987-1989).
Служив льотчиком 168 гвардійського авіаційного полку винищувачів-бомбардувальників 34
повітряної армії Закавказького військового округу (1963-1965), в загоні космонавтів (1965-1987), заступником начальника Головного центру командно-вимірювального комлексу Управління
начальника Космічних засобів Міністерства оборони СРСР (1989-1991), заступником
командуючого Військово-космічними силами РФ (1991-1993), начальником Санкт-Петербурзького
військово-космічного університету ім. О. Можайського (1993-2001).
Двічі Герой Радянського Союзу (1980; 1984).
Кавалер французького ордена Почесного легіону (1982), індійського ордена «Кірті Чакра» (1985), трьох радянських орденів Леніна (1980; 1984; 1986), Дружби народів (1996), Знак Пошани (1998).
Військовий льотчик 3-го класу (1963), 2-го класів (1972), льотчик-випробувач 3-го класу (1973), військовий льотчик 1-го класу (1974).
Льотчик-космонавт, космонавт 3-го класу (обидва – 1980), космонавт 1-го класу (1984).
Здійснив три космічні польоти (1980; 1984; 1986).
Під час першого на човні «Союз Т-3» екіпаж під його командуванням провів комплекс ремонтних
робіт на борту орбітальної станції «Салют-6», повязаних, в першу чергу, з системою
терморегуляції.
Під час другого на човні «Союз Т-10В» перейшов на орбітальну станцію «Салют-7», на якій
працював впродовж 237 днів. За цей час її екіпаж прийняв дві експедиції відвідин. Сам К. здійснив
шість виходів у відкритий космос, займаючись ремонтом паливних магістралей станції.
Повернувся на Землю на космічному човні «Союз Т-11».
Під час третього на човні «Союз Т-15» працював на борту орбітальних станцій «Салют-7» і
«Мир». Двічі виходив у відкритий космос для розгортання і випробування розсувної ферми.
Серед друзів та близьких знайомих К. – О. Макаров, Г. Стрекалов, В. Соловйов, В. Аксьонов, С.
Савицька, О. Атьков, К. Феоктістов, Ю. Малишев, Р. Шарми, В. Джанібеков, П. Бодрі, І. Вовк та
ін.
***
БЕРЕЖІМО ЗЕМЛЮ
, з життєвого кредо Л. Кизима
Земля неспішно розкриває себе людям, щоб цим сказати: «Бережіть мене, я – ваше Життя».
ТРИМАТИ УДАР, з професійного кредо Л. Кизима
Мене ніщо не може вибити з сідла.
КОСМІЧНЕ ЗВАРЮВАННЯ – ЗА ПАТОНОМ, з статті Л. Кизима «В ілюмінаторі – планета
таємниць»
«Цвяхом» програми другої експедиції був вихід у відкритий космос жінки і проведення
експерименту зі зварювання, різання, паяння і напилення металу. Першим космічним зварювачем
назвали В. Кубасова. У жовтні 1969 року разом з Г. Шоніним на кораблі «Союз-6» він випробував
різні методи зварювання за допомогою автоматичної установки «Вулкан», створеної в Інституті
електрозварювання імені Є. О. Патона.
Ми знали, що київськими ученими сконструйований новий універсальний ручний інструмент.До
його складу входила і портативна електроннопроменева установка, зовні схожа на пістолет
двостволки. За допомогою одного «дула» виконувалося напилення, а іншого – зварювання, різання
і паяння.
НАВІТЬ ТЕМПЕРАТУРА ТІЛА ПІДВИЩИЛАСЬ, зі спогадів Л. Кизима про перший вихід у
відкритий Космос
Перший вихід був найважчим за фізичним навантаженням. Про це можна можна робити висновки
хоча б за температурою тіла. Вона підвищилася до 37 градусів.
БАЖАННЯ ОДНЕ – ВИСПАТИСЯ, зі спогадів керівника польоту В. Рюміна про перший вихід у
відкритий Космос Л. Кизима і В. Соловйова
Робота у відкритому космосі дуже трудомістка, і після тривалого виходу втома особливо дає про
себе знати. Тому ніхто не здивувався в ЦУП, коли з орбіти прозвучали по земному буденні слова
космонавтів:
– Зараз у нас два бажання – поїсти і виспатися.
ПЕРШИЙ ПЕРЕЛІТ З СТАНЦІЇ НА СТАНЦІЮ, з повідомлення «20 років тому на станцію
«Мир» стартував її перший екіпаж»на rian.ru
Рівно 20 років тому на російську станцію «Мир» стартувала перша експедиція – космонавти
Леонід Кизим і Володимир Соловйов.
Космічний човен «Союз Т-15M стартував з Байконуру 13 березня 1986 року, екіпаж прибув на
орбітальний комплекс через дві доби. В ході роботи космонавти на кораблі «Союз» здійснили
переліт на станцію «Салют-7», де виконали вихід у відкритий космос і наукову програму. Успішно
завершивши експерименти на цій станції, вони на «Союзі» повернулися назад на «Мир»,
захопивши з собою близько 350 кілограмів цінної наукової апаратури.
Легендарна російська станція «Мир» була зведена з орбіти і затоплена в Тихому Океані 23 березня
2001 року з міркувань безпеки.
НАКАЗАНО МОВЧАТИ, з статті «Про ангелів в ілюмінаторі», розміщеної в газеті «Агументи
тижня»
Літо 1984 р. 155-й день польоту екіпажу космічної орбітальної станції «Салют-7». Раптом її залило
гарячим оранжевим світлом. Воно було таким сильним, що на деякий час засліпив космонавтів.
Промайнула думка: це пожежа?
Командир корабля Олег Атьков і космонавти Володимир Соловйов та Леонід Кизим зв’язалися з
ЦУПом. Повідомили, що через ілюмінатор бачать «обличчя». Мовляв, біля космічного
човназависли... сім ангелів. У них людські тіла, і, крім того, крила. «Ангели» супроводжували
«Салют-7» майже 10 хвилин, а потім зникли. Космонавти вирішили, що на них знайшло тимчасове
запаморочення. Але на 167-й день польотуекіпаж поповнився Світланою Савицькою, Ігорем
Вовком і Володимиром Джанібековим. І знову космічна орбітальна станція плаває в яскравому
оранжевому світлі, і знову з’явияються сім ангелів. Кожен з якиїх розміром з... авіалайнер.
Космонавти доповіли, що знову бачили «усміхнених ангелів». Проте розповідати це після
повернення на Землю їм заборонили.
В РОСІЇ ВОНИ НІКОМУ НЕ ПОТРІБНІ, з кореспонденції Н. Ячменникової «Космонавт в
городі»
Ціна освоєння космосу надзвичайно висока. Мільйони доларів витрачаються не тільки на
створення унікальної техніки, але й на підготовку космонавтів. Найбільш, мабуть, «штучних»
фахівців. Кожний з «небожителів», що називається, на вагу золота. Проте земна доля у багатьох
складається парадоксально: вони покидаючи загін, опиняються «за бортом».
– Правда, що військового космонавта можуть відправити на пенсію, як тільки йому
виповниться 50 років?
Анатолій Березовий:
– Так, можуть. Свого часу міністр оборони Грачов заявив: нашій молодій Російській армії
п’ятдесятирічні полковники не потрібні. Дурість у найвищому ступені.
– У цивільних космонавтів ситуація така ж?
Володимир Джанібеков:
– З ними трохи інакше. Вони обмежені тільки вимогами стану здоров’я і загальним пенсійним
віком. Якщо проходиш медичну комісію і маєш сертифікат, то можеш перебувати у загоні
достатньо довго.
– А хто у американців «космічний рекордсмен» за віком?
Березовий:
– Перший космонавт Сполучених Штатів Джон Гленн, який в 39 років зробив три обороти
навколо Землі, а вдруге полетів вже в 77 років.
– Американці і тут вірізняються здоровим глуздом?
Джанібеков:
– Напевно.
– Зараз багато говорять про реорганізацію Центру підготовки космонавтів: не виключено,
що він буде перепідпорядкований Роскосмосу. Ваше ставлення до цього?
Березовий:
– На ім’я прем’єра відправлений лист за тридцятьма підписами провідних фахівців і космонавтів.
Я його бачив. У нім приводяться вагомі аргументи, навіщо центру треба залишити статус-кво.
Його зміна настільки ж безглузда, як і звільнення космонавтів в 50 років.
– Як складається доля космічних пенсіонерів?
Джанібеков:
– По-різному. Плакати ми не звикли, а лаятися не навчилися. Декого з першого, другого загонів
запросили на різні достатньо помітні громадські посади. Грошей за це, як правило, вони не
одержують, зате на видноті, миготять. Тому відчувають себе потрібними.
З останніх «пенсіонерів» декого взяли до комерційних структур, аби вони щось лобіювали. Але
гучних імен і великих доль я не бачу. Більше половини йдуть просто в нікуди.
– Але де ж державний підхід: фахівці, в яких вклали величезні суми, виявляються нікому не
потрібні. Ніколи питання не стояло, щоб займатися працевлаштуванням космонавта, який
виходить у відставку?
Джанібеков:
– Ніколи.
– А куди йдуть американці, європейці?
Джанібеков:
– У них абсолютно інші стартові фінансові можливості: досить великі оклади дозволяють робити
накопичення. В результаті астронавт йде зі служби забезпеченою людиною. Він може зайнятися
власним бізнесом або включитися в чужий.
– А вийшовши на пенсію, що отримали ви?
Джанібеков:
– Пенсія у всіх різна. Враховуються класність, скільки разів літав і т. д. Я зараз одержую близько
19 тисяч рублів (близько 3600 грн. – авт.).
– Є статистика: близько 25 відсотків космонавтів покинули загін за власним бажанням,
зрозумівши, що польоту їм не дочекатися. Вона вірна?
Джанібеков:
– Приблизно. Приміром, Володимир Ковальонок, злітаючи в космос тричі, зрозумів, що далі йому
готуватися немає сенсу – все одно на інший політ вже не поставлять. І він, двічі Герой, подав
рапорт про вступ до Академії Генштабу. Знаючи, що, закінчивши її, одержить посаду, котра
гарантує звання генерала. Аналогічна історія з Анатолієм Арцебарським і Леонідом Кизимом.
– Дають про себе знати професійні захворювання?
Джанібеков:
– Такого формулювання як «профзахворювання космонавтів» в Росії взагалі не існує. Ось у
шахтарів є, а у нас немає. Хоча зміни в організмі на орбіті відбуваються деколи дуже серйозні.
Невагомість, радіація – це відчутний вплив на тонкі фізіологічні процеси на рівні клітини.
Порушується сольовий баланс. Людину атакує біофлора: космонавти приходять з своїм набором
мікроорганізмів, а на станції – свій мікроклімат.
З 15 космонавтів, яких не так давно обстежували лікарі, у чотирьох виявили онкологію.
Відома доля космонавта Анатолія Левченка. Здоровий, абсолютно нормально проходив всі
дослідження, де перевіряли, як кажуть, капітально. Вісім діб попрацював на станції «Мир», і через
півроку – рак крові. Тобто після польоту все розвалилося.
– А за океаном існує цільова система оздоровлення астронавтів?
Березовий:
– Медичне забезпечення там будується за іншим принципом. Кожен астронавт, навіть якщо він
був в загоні один день, одержує довічний патронаж медицини НАСА.
Последние комментарии
5 часов 2 минут назад
5 часов 6 минут назад
5 часов 16 минут назад
5 часов 22 минут назад
5 часов 25 минут назад
5 часов 28 минут назад