Казимирчак-Полонская Елена [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

КАЗИМИРЧАК-ПОЛОНСЬКА Олена Іванівна

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Астроном. Псевдонім – Zakonnica Helena.

З дворянської родини.

Народилася 21 листопада 1902 р. в м. Селеці Володимирського повіту Волинської губернії

Російської імперії (нині – Володимир-Волинський район Волинської області України).

Померла 30 серпня 1992 р. в м. Ленінграді РФ (нині – м. Санкт-Петербург РФ). Похована на

цвинтарі видатних астрономів на території Пулковської обсерваторії.

Закінчила Луцьку гімназію (1920), фізико-математичний факультет Львівського університету

(1922-1928).

Працювала клерком у канцелярії Луцького суду, астрономом Львівської астрономічної

обсерваторії (1927-1932), астрономічної обсерваторії Варшавського університету, Львівської

астрономічної обсерваторії, лаборантом, викладачем Херсонського педагогічного інституту,

Ленінградського педагогічного інституту ім. М. Покровського (1950-1951), Одеського

педагогічного інституту (1953-1956), молодшим науковим співробітником ленінградського

Інституту теоретичної астрономії (з 1956), викладачем Ленінградської духовної академії (1988-

1989).

Редагувала журнал «На рубежі».

Лауреат премії ім. Ф. О. Бредихіна АН СРСР (1968).

Друкувалася в журналах «На рубежі», «Богословські парці».

Перу К.-П. належать наступні доробки: «Про планетоцентричний рух комет» (1934), «Теорія руху

короткоперіодичних комет і проблеми еволюції їх орбіт» (1968), «Про дію благодаті Божої в

сучасному світі» (1998).

Особисте життя нашої землячки легким не назвеш. На фронтах Другої світової безвісти пропав її

чоловік Л. Казимирчак; за нез’ясованих обставин у херсонській лікарні помер син Сергій (1948); її

польський диплом доктора філософії в СРСР не визнали.

Під час сталінських «чисток» і боротьби з «ворогами народу» К.-П. звільняють з роботи (1951), а

згодом – і заарештовують за «шпигунську діяльність» (1952).

Під кінець життя вчена втратила зір.

Ім’ям нашої землячки названі кометний пояс між планетами-гігантами, а також астероїд (1978).

Про її долю йдеться в книгах «Жіночі постаті в українській науці» (2002), «Українки в історії»

(2004), «Імена України у Космосі».

Серед друзів та близьких знайомих К.-П. – М. Бердяєв, Є. Кузьміна-Караваєва, В. Абалкін, М.

Бєляєв, Борис Бобринський, М. Камінський, С. Булгаков, І. Конюхов, Б. Нумеров, М. Суботін та

ін.

***

ВИЩИЙ ПОЧАТОК

, з життєвого кредо О. Казимирчак-Полонської

Любов є вищий початок в нас.

РОЗМОВЛЯЛА, ЯК З ЖИВИМ, зі спогадів О. Казимирчак-Полонської

Я відчула всією істотою невидиму, але таку, що відчувається, присутність улюбленого о. Сергія. І

налинуло дивовижне натхнення, настільки реальне й могутнє, що почала стрімко писати,

звертаючись до безцінного отця Сергія, сповідалася йому, писала про ієрархію духовних

цінностей, якими я буду керуватиметься в своєму подальшому житті, повідомляла йому, як

присутньому, ...про свій намір за першої ж нагоди переселитися до Росії для самовідданого

служіння Богові, Батьківщині, науці, молоді, – оскільки о. Сергій хотів; писала ...про весь свій

намічений на майбутнє життєвий шлях, про свою мрію написати в Росії його біографію.

ВІДШУКАЛА ЗАГУБЛЕНІ КОМЕТИ, з статті А. Корсун «Ім’я земне і небесне»

Завдяки здійсненим нею теоретичним дослідженням та розрахункам руху комет за 400 років

американські астрономи відшукали «загублені» спостерігачами комети. Вона вперше точно

визначила, як впливають на рух комет збурююча дія великих планет, і підтвердила своїми

розрахунками існуючу гіпотезу щодо захоплення комет Сонячною системою.

...Задумана нею грандіозна робота потребувала великих обчислень, які можна було здійснити

тільки в центрі досліджень з небесної механіки, що входив до складу Інституту теоретичної

астрономії у Ленінграді. Йшлося про дослідження руху комет і спробу відповісти на запитання:

звідки беруться ці загадкові, майже примарні об’єкти – чи вони народжуються у Сонячній системі,

чи є залишками протопланетної речовини? А може, це міжзоряні утворення, захоплені Сонячною

системою?

...Вона опановує нову для неї справу – складання програм для обчислення на ЕОМ, готує на

перфокартах величезний масив даних про рух комет за 400 років. Спираючись на власні методики

та програми, розробляє безперервну числову теорію руху дуже цікавої комети Вольфа за весь

сторічний (1884-1984) період її спостережень.

ЖИЛА ПРОСТО НЕБА, з статті С. Грищука «Небесний механік»

У Херсоні у Казимирчак-Полонської починається нова смуга життя, забарвлена в похмурі тони.

Потрапивши до місцевого педагогічного інституту, Олена Іванівна опинилася під безперервним

тиском з боку адміністрації. Постійні вимоги підтвердження своєї кваліфікації, надлюдські

навчальні навантаження на стаціонарі та у заочників, підготовчі курси, всілякі суспільні заходи і

гуртки. Із-за цих примусових занять, бідній викладачці залишалося на сон дві години в добу.

І все це – на тлі безперервної хвороби Сергійка і примх егоїстичної старої матері. Серце Олени

розривалося між педагогічною діяльністю, материнською турботою і дочірньою відповідальністю.

На жаль, першій і останній потребам було приділено занадто багато часу.

...Квартиру викладачки кілька разів обкрадали, а одного разу вона й зовсім згоріла з вини сусідів.

Після цього Олена Іванівна 8 місяців жила просто неба.

ЦІКАВИЛАСЯ ЛЮДЬМИ, з кореспонденції Л. Ільюніної «Небеса та повідають славу»

У середині 1980-х мені подзвонив з Москви чудовий художник, автор книги «З Російської Думи»,

нині покійний Юрій Селіверстов і сказав: «У мене до тебе прохання. «Літературка» готує серію

статей «Забуті імена». Там повинна бути стаття про отця Сергія Булгакова, а у вас в Пітері живе

його духовна донька – астроном Олена Іванівна Полонська. Я тобі продиктую номер телефону,

сходи до неї».

Я подзвонила матінці і наступного дня поїхала в її квартиру біля Торжковського базару.

Не побоюся банального обороту: ми зустрілися з матінкою так, ніби-то давно знали одна одну.

Вона була дуже обрадувана тим, що про її вчителя вперше хочуть надрукувати матеріал в

офіційній державній газеті з величезним накладом, і довго мене не відпускала, розповідаючи про

о. Сергія.

Вже в цю першу зустріч я відзначила у матінки особливу рису «старих росіян»: їй було цікаво не

лише те, чим займається людина, а й хто вона така.

У наших відносинах були дві найважливіші віхи: коли вдалося привезти до неї митрополита

Пітирима (Нечаєва), який гостював у Пітері, і коли вдалося здати її рукописи в рукописний відділ

Пушкінського Будинку (там тепер є окремий фонд О. І. Казимирчак-Полонської).

ЗВЕРНУЛАСЯ ДО БОГА, з замітки «Черниця Олена» на zarubezhie.narod.ru

У 1923 р. брала активну участь в роботі першого з’їзду Російського студентського християнського

руху в м. Пшеров (Чехословаччина). Духовна дочка протоієрея Сергія Булгакова.

У 1926-1928 рр. – активний член, представник Російського студентського християнського руху від

Польщі.

Учасник апологетичних курсів в Парижі, заснованих С. Булгаковим.

З 1970 р. проводила релігійні заняття з молоддю.

Прийняла таємний чернечий постриг.

МРІЯЛА ПРО ПОДВИЖНИЦТВО, з листа І. Рейтлінгер О. Меню

На початку вересня тут можливо. з’явиться Олена Ів., людина також деякою мірою пов’язана з

моєю біографією. Вона також, як і я, в молодості мріяла про чернецтво. І отець Сергій нас

«посестрив», хоча ми зовсім не знали одна одну і завжди жили в різних країнах.

Вона приїжджала на з’їзди молоді. Потім зірвалася, вийшла заміж, син її 8 років помер за

найтрагічніших обставин.

Вона – великий учений, і вела все життя подвижницький спосіб життя.

...Олена Іванівна вже декілька років пише книгу (!!) про о. Сергія. Я її не бачила і не читала

(Наташа її критикує). Боюся, що вона узяла на себе непосильне завдання, не говорячи вже про те,

що вона його все ж таки мало знала (хоча із-за нього і за нього сиділа!!!).

Тепер я хочу її просити, незалежно від її книги, написати «Мої зустрічі з о. С.» І тоді це можна

було б, можливо, включити в нашу збірочку?

СИНТЕЗ ПОРИВАНЬ І ПРАЦІ, з листа О. Казимирчак-Полонської І. Рейтлінгер

Я, все більше про тебе дізнаючись, проникаюся до тебе все зростаючими відчуттями любові і

пошани. Ти маєш рацію і в тому, що твоє здоров’я потрібне і для інших. З цих позицій тобі легше

молитиметься за нього.

Завжди пам’ятай, що навіть у фізичному світі існує «інерція», тобто будь-яке тіло прагне зберегти

свій колишній стан. Аби вивести його з цього, необхідно прикласти силу, яка долає цю інерцію,

притому силу тим більшу, чим більша маса тіла.

Здається, і в душевному, і в духовному світі існує аналогічна інерція; для її подолання треба теж

прикласти зусилля, тим більші, чим складніше душевне переживання чи духовне питання.

Молитва людини це не найпростіша, а найскладніша, найважча «робота і творчість» людини.

Святі, здається, це були люди геніально обдаровані до молитви і до любові. Не дивуйся тому, що

якщо ти звикла завжди молитися лише за інших, то ти не можеш відразу перейти на молитву за

себе. Тут виявляється закономірність духовної інерції.

Потрібні систематичні наполегливі зусилля, потрібна духовна праця, поступова, терпляча,

цілеспрямована. І досягнення будуть.

Колишня інтелігенція часто жила легкими поривами до піднесеного і недостатньо уміла

трудитися, щоб запроваджувати його в життя, знайти практичну методику християнізації життя.

(Ось це моя улюблена тема – з юності!).

Сучасна інтелігенція часто переоцінює працю, недооцінюючи обдарованості. Потрібен синтез:

поривання до піднесеного, даність і обов’язково праця, яка може перетворити маленьке зерно

«даності» в дивовижні великі справи.