МАЙДЕЛЬ Едуард Володимирович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Гідролог, картограф, океанолог, синоптик. Генерал-майор корпусу флотських штурманів (1896); перший завідуючий відділом передбачення погоди при Головній геофізичній обсерваторії (1872); складач першого метеорологічного прогнозу на теренах Російської імперії (1 січня 1872);
фундатор метеорологічної служби на Далекому Сході Російської імперії (1874).
З дворянської родини.
Народився 26 жовтня (7 листопада) 1842 р. в м. Немирові Подільської губернії Російської імперії
(нині – районний центр Вінницької області України).
Помер 12 червня 1918 р. в м. Гельсінгфорсі ( нині м. Хельсінки – столиця Фінляндії). Місце
поховання – не відоме.
Закінчив петербурзький Морський корпус (1862), морську академію.
Ходив Балтійським морем (1862-1870), був завідуючим відділенням прогнозів при Головній
геофізичній обсерваторії (1872-1874), начальником промерної партії з виконання зимового
промірювання гирла р. Суйфун і спорудження стулкових знаків (1874-1877), гідрогеологом
Гідрографічної частини портів Східного океану (1877-1878), начальником промірної і знімальної
партій, завідував метеорологічними станціями у Владивостоку, досліджував клімат краю, морські
течії (1878-1879), начальником Окремої зйомки північного берега Чорного моря (1880-1886), робіт
гідрографії на Білому і Балтійському морях (1887-1893), Окремої зйомки Східного океану (1894-1898).
Член Російського географічного товариства.
Член Російського астрономічного товариства (1894).
Кавалер ордена св. Станіслава 3-го ступеня (1877).
Відзначений срібною медаллю Російського географічного товариства (1872).
Брав участь в розробці плану метеорологічних робіт експедиції, організованої для вивчення
Арало-Каспійської низовини, виконав точні магнітні визначення побережжя Японського моря,
картографування затоки Петра Великого, встановив, що причиною появи небезпечних для
судноплавства туманів в Японському морі є вузька смуга холодної води уздовж всього
материкового берега, звернув увагу на наявність і характер морської течії в протоці Лаперуза.
Друкувався в журналі «Морський збірник».
Як учений дебютував статтею «Північне сяйво і його зв’язок з вітрами» в журналі «Морський
збірник» (1867).
Потім настала черга наступних доробків: «Спосіб визначення шляху шторму» (1874), «Банки в
бухті Експедиції (залив Посьєта») (1882), «Про обмін вод Чорного і Середземного морів» (1885),
«Лоцманські замітки Західного берега Африки», «Вітри і шторми Індійського океану» (обидва –
1900), «Особливості плавання Магеллановим протокою і навколо мису Горн» (1901), «Штормові
таблиці для Атлантичного океану», «Матеріали для лоції Китайських морів» (обидва – 1902),
«Фізико-географічний нарис Китайського і Жовтого морів» (1904), «Значення Північносхідного
проходу для мореплавання» (1907).
Ім’я нашого земляка носять мис на о. Сахалін, мис в затоці Петра Великого і мис біля входу до
лиману на р. Роздольна.
Серед друзів та близьких знайомих М. – Г. Максимов, Л. Єлагін, А. Купфер та ін.
***
ЄДИНА КАРТИНА, з професійного кредо Е. Майделя
Безліч відомостей про планету складається в єдину географічну картину.
ЛАНДШАФТ НЕВПІЗНАННО ЗМІНЮЄТЬСЯ, з гідрографічного звіту Е. Майделя
Тоді як до впадання Нелькана верхів’я Індігірки з його численними притоками тече широкою
рівниною, яка лише місцями прорізується гірськими ланцюгами , з цього місця прибережний
ландшафт абсолютно змінюється. Лівий берег гористий майже до місця впадання Селегняха, а
правий – низинний і болотистий.
РУЙНУЮ ПОСТУПОВО ЗДОРОВ’Я, з донесення Е. Майделя морському міністрові Росії
Тоді як суднові офіцери користуються всіма зручностями кают-компанійського життя, їх
товариші-гідрографи проводять час майже наодинці, за мізерної їжі, без медичної допомоги, в
нежилих місцевостях і у відкритому морі, на шлюпках, руйнуючи поступово своє здоров’я від
суворих кліматичних умов просто неба.
Особливо тяжкі ці умови в тутешніх околицях Росії.
ОДИН З ПЕРШИХ, з нарису «Наука Примор’я (60-і роки XIX– XX ст.)» на fegi.ru
Започаткувала систематичні гідрографічні дослідження на Далекому Сході експедиція Г. І.
Невельського (1862-1863), котра картографувала узбережжя від затоки Святого Владимира до р.
Тюмень-Ула (Туманна).
Комплексні дослідження продовжили К. С. Старицький (1868-1870), Л. П. Єлагін (1870-1874), Е.
В. Майдель (1874-1879).
ВИВЧАВ КЛІМАТ КОРЕЇ, з статті Г. Смирнова «Дослідник затоки Петра Великого, Японського
і Охотського морів»
Е. Майдель був начальником телеграфних і метеорологічних станцій в портах Східного океану і
виконувачем метеорологічних спостережень у Владивостоку. У 1876 виконав зимове
промірювання в Амурській затоці. У 1879 р. займався описом узбережжя Японського моря між
Миколаєвськом-на-Амурі і Владивостоком, дослідженнями гідрографії в Амурському лимані і
Татарській протоці.
Ходячи на транспорті «Японець», кліпері «Абрек», шхуні «Схід» і пароплаві «Батрак»,
досліджував течії в Японському морі, Цусімську течію і течії в протоці Лаперуза, виконав зимове
промірювання р. Суйфун, вивчав мусонний клімат Далекого Сходу, клімат Кореї і Жовтого моря, припливно-відпливні явища, магнітні аномалії, провів перші точні магнітні визначення на берегах
Японського моря.
Під його керівництвом закінчено картографування затоки Петра Великого.
ЛОЦІЯ ДЛЯ КИТАЙСЬКИХ МОРІВ, з статті Х. Тіма «Критика Абакуса на підставі архівних
матеріалів і інших маловідомих документів»
Вихід Росії до Тихого океану вимагав оперативного забезпечення човнів хорошими довідниками.
Ось чому рекомендації для плавання в регіоні, не чекаючи виходу в світ «Керівництва для
плавання з Кронштадта до Владивостока і назад» (робота над яким продовжувалася до 1908 р.), були викладені в самостійному документі «Матеріали для лоції Китайських морів» (СПБ:
Друкарня Імператорської Академії наук, 1902). Маючи на руках цю працю барона Е. Майделя, вже
можна сміливо йти в Чемульпо.
ВІДКРИВ НЕВІДОМУ ДОТИ ТЕЧІЮ, з розвідки В. Демидова «Історія досліджень» на
esimo.oceanography.ru
Менш відомі статті доктора А. Зуєва і, особливо, барона Е. В. Майделя. Останній відкрив холодну
Крильонську течію з Охотського моря і задовго до С. О. Макарова досліджував зв’язок стоку
Амура і холодної течії уздовж континентального морського берега.
На схемі, заснованій на спостереженнях за дрейфом судів, з’явилися нові течії.
«ЧЕРВОНИЙ ЦВЯХ» В ІСТОРІЮ ГІДРОГРАФІЇ, з кореспонденції К. Померанця «Чи не стати
будинку погоди музеєм?»
«Санкт-петербурзькі відомості» повідомили про тривалий ремонт Музею Арктики і Антарктики, який займає з 8 січня 1937 року приміщення Нікольської церкви. Якісь там проблеми з
фінансуванням... Газета пропонує подумати про зведення нової будівлі для унікального музею, хоча й не вірить, що таке може статися в осяжному майбутньому...
Дозволимо собі виступити з пропозицією: об’єднаному полярно-метеорологічному музею вельми
личило б розташуватися на 23-ій лінії. Будівля ця зведена в травні 1849 року спеціально для
Головної фізичної обсерваторії (ГФО) – метеорологічного центру Росії...
...Тут 1 січня 1872 року Е. В. Майдель, гідрограф, лейтенант флоту, прикомандирований до ГФО
військово-морським міністерством, за допомогою писаря Зіміхова і копіювальника, котрий
залишився невідомим, підготували перший в Росії прогноз погоди. Тут складалися попередження
про шторми і повені, які виправдовувалися повністю або принаймні на 80 – 90 відсотків.
Тут метеорологи самовіддано працювали в страшну блокадну зиму 1941-1942 рр., видавали
прогнози для Дороги життя, вмирали на своїх робочих місцях. Тут виконано немало передових
досліджень з метеорології – найважчої з наук про неживу природу.
На превеликий жаль, на стінах будинку немає навіть найскромнішої пам’ятної дошки. Будівля не
внесена в зведення пам’ятників архітектури й історії Петербургу, оскільки ...не перебуває під
державною охороною (для порівняння: занепала недіюча водонапірна башта заводу «Червоний
цвяхар», що знаходиться по сусідству, в це зведення внесена).
Последние комментарии
54 минут 5 секунд назад
2 часов 4 минут назад
10 часов 8 минут назад
10 часов 28 минут назад
10 часов 54 минут назад
10 часов 58 минут назад