Крым Соломон [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Крым Соломон [Справочник-дайджест] 20 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

КРИМ Соломон Самуїлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Державний, політичний діяч, агроном, краєзнавець, видавець. Прем’єр-міністр Кримського крайового уряду (1918-1919).

З купецької родини. Батько, Крим С., – землевласник і комерсант, міський голова Феодосії (1863-1869); пасерб, Крим Р., – перекладач ООН.

Народився 25 квітня (7 травня) 1867 р. в м. Феодосії Таврійської губернії Російської імперії (нині – Автономна Республіка Крим України).

Помер 9 вересня 1936 р. у маєтку «Крим» під м. Тулоном (Франція). Похований на Феодосійському караїмському цвинтарі. Прах перенесено на територію колишньої дачі І. В. Стамболі.

Закінчив Феодосійську гімназію (1884), Петровсько-Розумовську сільськогосподарську академію.

Був депутатом I і IV Державних Дум, членом Державної Ради Російської імперії, головою Таврійського губернського земства, прем’єр-міністром Кримського крайового уряду, співробітником російської зоологічної станції Вільфранж-Сюр-Мер, інституту Пастера.

Голова сільськогосподарського товариства Криму.

Фундатор Караїмського товариства у Франції (1923).

Голова товариства російських агрономів у Парижі (1926).

Член Таврійської ученої архівної комісії (1912).

Член Кримського товариства природознавців і любителів природи.

Член Таврійської сільськогосподарського ради.

Член Імператорського товариства садівництва.

Організовував збір пожертвувань і сам вкладав кошти в створення Карадазької біостанції, феодосійських Пастерівської станції, бібліотеки і лікарні, низки учбових закладів, селекційні досліди Л. Симиренка.

Перу нашого земляка належать драматична хроніка «Шагін-Гирей хан» (1918), книги «Виноградарство в Феодосійському повіті» (1893), «Легенди Криму» (1925).

Не сприйнявши більшовицької революції, емігрував спочатку до Франції (1919).

У м. Сімферополь одна з вулиць названа іменем К. (1993).

На приміщенні Феодосійської центральної бібліотеки ім. О. Гріна К. встановлено меморіальну дошку (2007).

До 140-річчя з дня народження нашого земляка у Сімферополі і Феодосії пройшла науково-практична конференція «Соломон Крим: його життя і спадок» (2007).

Серед друзів та близьких знайомих К. – І. Айвазовський, С. Панпулов, Ф. Еттінгер, Л. Симиренко, В. Канін, М. Бутчик, П. Бобровський, Л. Дуранте, Т. В’яземський, С. Чаєв, Д. Пасманик, В. Вернадський, В. Томашевич, С. Мокржецький, В. Набоков, І. Петрункевич, М. Вінавер та ін.


***

ЛІБЕРАЛЬНА ДЕМОКРАТІЯ, з політичного кредо С. Крима

Майбутнє – за ліберально-демократичним типом державно-правового режиму.


ІЗ ЗЛОВІСНИМ ТАКТОМ, зі спогадів С. Крима

До аудиторії великосвітської Москви, в Дворянських зборах на першому Всеросійському з’їзді виноградарів і винарів, під час виступу княжни Голіциної, до залу увійшла висока людина (В’яземський Т. – авт.) з довгою заплутаною шевелюрою, в сюртуку не першої свіжості, застебнутому на всі ґудзики, в штанях тютюнового кольору, в чоботях, які давно не бачили щітки, і з величезним дамським бантом з шовкового шарфа кольору чесучі замість краватки.

Стільці заскрипіли, того, що увійшов, розглядали із зловісним тактом.


РОЗУМНА ЛЮДИНА, з листа І. Айвазовського Г. Езову від 23 лютого 1897 р.

Вельмишановний Герасиме Артемовичу!

Лист цей передасть Вам нами спільно шанований і улюблений Соломон Самуїлович Крим. Він уповноважений містом клопотати в Петербурзі з деяких міських питань, особливо у міністерстві фінансів і внутрішніх справ. У Вас скрізь друзі і займають високі посади, і я знаю, що всі вони вельми поважають Вас. Допоможіть, заради бога, познайомте з ким знайдете потрібним, наприклад, з Каковцевим. Ваш прихильний прийом Крима щиро мене порадує. Він дуже розумна молода людина.

Обіймаю Вас сердечно.


ОСОБЛИВО БАЖАНИЙ, з статті «Старий. Кого обирати?» в журналі «Караїмське життя» за березень-квітень 1912 р.

С. С. Крим відповідає всім вимогам, які можуть бути пред’явлені майбутньому представникові народу. Випробуваний громадський діяч, який стояв завжди в перших рядах одного з найбільших російських земств, побував на трибуні законодавчої палати і вважався одним з найсерйозніших кандидатів тепер від Таврійської губ. до Держ. Ради– С. С. як офіційний представник народу не залишає бажати нічого кращого. Великі зв’язки в Петербурзі, матеріальні статки, певне становище в офіційних колах Тавриди,– все це є, безумовно, тими умовами, які роблять цю кандидатуру для нас особливо бажаною.


ПОМІРКОВАНИЙ ЛІБЕРАЛ, з оцінки діяльності С. Крима М. Вінавером

Людина ліберальних поглядів– швидше поміркованих, ніж радикальних,– він, проте, зумів на посту прем’єра завоювати розташування всіх лівих елементів, які довіряли його розуму, енергії і глибокій відданості інтересам краю. Людина гострозора, така, що бачить набагато глибше, ніж це могло здаватися, зважаючи на його незмінно ввічливе звертання, котра має рідкісний здоровий глузд і виняткові знання людей, він умів, залишаючись сам собою, знаходити у всіх важких випадках примирливі формули, пройняті здоровим відчуттям реальності...

Як главі уряду... йому доводилося застосовувати цей примирливий талант ...задля поєднання двох ліній, сумісне переслідування яких вимагало великого такту, великої уваги до інтересів окремих частин нечисленного, проте вельми строкатого за своїм складом населення. І цей такт ніколи йому не зраджував.


ПАТРІОТ, з оцінки діяльності С. Крима Д. Пасмаником

Якби всі росіяни були такими патріотами, як караїм Соломон Самуїлович Крим, Росія не переживала б жахливий смутний час.


МАВ ПОПУЛЯРНІСТЬ СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ, з «Кримських спогадів 1918-1919 рр.» М. Вінавера

З’ясувалося, що земці вважають єдино можливим главою майбутнього уряду С. С. Крима, який користується найбільшою популярністю серед всіх верств населення. Центр. Комітет міг лише вітати це рішення.

Незабаром з’явившись, С. С. Крим заявив, що він готовий прийняти доручення, що покладається на нього, якщо члени Центр. Комітету, до яких він звернувся, не відмовляться розділити з ним відповідальність.


ПРИХИЛЬНИК КОМПРОМІСНИХ РІШЕНЬ, зі спогадів В. Оболенського «Крим в 1917-1920-х роках»

Він був досвідченим місцевим громадським діячем, відомим широким колам населення. Належачи до партії Народної Свободи, він, проте, в її боротьбі з іншими течіями не займав бойових позицій, оскільки за вдачею не володів бойовим темпераментом і завжди схилявся до компромісних рішень. Як досвідчений ліберальний земець, він мав численні знайомства серед третього елементу, за перевагою соціалістичного, як крупний землевласник і колишній член Державної Ради, мав авторитет серед правих кіл. Нарешті, ми сподівалися на його популярність серед татар, які його проводили, як свого кандидата, вибірником від повіту Феодосії у всі Державні Думи. При перебуванні своєму членом Думи і Державної Ради він завжди підтримував зв’язок з кримськими татарами і гаряче захищав їх інтереси.

...П’ять місяців від відходу німців і до приходу більшовиків можна охарактеризувати як період двовладдя або, точніше кажучи, боротьби двох влад– військової і цивільної. І можна з упевненістю сказати, що кримський уряд був би переможений в цій внутрішній боротьбі, якби більшовики не припинили її, зайнявши Крим на початку квітня 1919 р.


НІ СИЛЬНИЙ, НІ СТІЙКИЙ, з розвідки В. Зарубіна «Соломон Крим і другий кримський крайовий уряд»

Після падіння більшовицько-лівоесерівської Соціалістичної Радянської Республіки Тавриди, коли за німецької окупації виникло питання про створення місцевого уряду, С. С. Крим виявився знов затребуваним.

...У Сімферополі на квартирі октябриста В. С. Налбандова відбулися переговори між представниками кримськотатарського Курултаю (національного з’їзду) і кадетами. Був намічений склад коаліційного уряду за участю кримських татар, представників німців-колоністів, кадетів, від яких серед інших пропонувався і С. С. Крим. Однак ця спроба виявилася мертвонародженою. Кадети не могли погодитися на самостійність Криму, відділення його від Росії...

...На думку одного з лідерів кримських кадетів Д. С. Пасманика, цілями уряду С. С. Крима було вироблення зразка «для оздоровлення решти всієї Росії», створення довершеної форми «гармонійної співпраці демократичної цивільної влади і військового командування, котре веде озброєну боротьбу з червоною армією».

...7 лютого 1919 р. Рада міністрів приймає ухвалу «Про боротьбу з більшовиками», згідно якій в Криму формується Особлива нарада у складі міністрів внутрішніх справ і юстиції і начальника штабу Добровольчої армії (або їх заступників), яка отримала право висилати за межі півострова або брати під варту осіб, «які будуть визнані загрозливими суспільній безпеці».

...»Ні сильним, ні стійким» називає Кримський крайовий уряд очевидець подій княгиня М. В. Барятинська, співробітниця Ялтинського відділення Червоного Хреста, котра очолювала створений Радою міністрів Комітет з надання допомоги Добровольчій армії.

...Демократичний експеримент в Криму безславно завершився.


ДЕРЖАВА У МІНІАТЮРІ, з книги А. Денікіна «Нариси російської смути...»

Уряд пана Соломона Крима, який протримався рівно 5 місяців, являє собою закінчений досвід демократичного правління, хоча й в мініатюрному територіальному масштабі,– правління, котре мало суверенність, повний державний апарат... У частині уряду спочатку існувала перебільшена оцінка свого значення, «як прототипу майбутньої Всеросійської влади». І міністр зовнішніх стосунків Вінавер в переговорах з катеринодарськими кадетами підтримував серйозно ідеї самостійності Криму, переважній важливості кримського питання і неприпустимості ...»зміцнення Особливої наради.


У РОЛІ ДОВІРЕНОЇ ОСОБИ, з статті В. Астахової «Тяжіння Кара-Дагу»

Перша Державна дума працювала всього 72 дні, з 27 квітня по 9 липня 1905 року, потім була розігнана. Її називали кадетською, оскільки більшість депутатів належали до цієї опозиційної уряду партії – Дума в більшості прагнула до перевлаштування країни на демократичних початках.

Немає точних даних про приналежність Т. В’яземського до кадетів, але С. С. Крим пише, що після придушення революції 1905 року і розгону Думи «В’яземський відійшов від опозиційних партій». Він був еволюціоністом і не вірив в революцію.

...Останніми роками життя В’яземський лікував населення околиць його маєтку Кара-Даг, і слава про нього так широко рознеслася серед татарського населення, що до нього стали приїжджати не лише з віддалених сіл Криму, але й з берегів Анатолії (так тоді називали Туреччину). ...Якось під час бесіди з хворою дружиною місцевого землевласника, мурзи К., чоловік непомітно подвоїв вміст наперед приготованого конверта з гонораром, і яким же було його замішання, коли лікар категорично відмовився... прийняти!

Через декілька днів мурза К. і його дружина приїхали до Сімферополя і привезли цей гонорар С. С. Криму. Вони попросили його віддати гроші якомусь бідному студентові, аби звільнити від плати за навчання.