Василь Стус: життя як творчість [Дмитро Васильович Стус] (fb2) читать постранично, страница - 220

никому ни робив поганого, і вдальніщім незробит поганого до кіньця його житя.

На вищезгадане уважно прошу Вас гр. Голова суду і всю комисию розглянути йього справу всебічно, і звенути увагу на його молодий вік, в такім віці людина може помилятись, а також на хилий вік мій і моєї дружини. І простити йому його провини, звільнити його від варти на волю.

Надіюсь що Радянська влада ни карає а вчить, і після цього він стане гуманною людиною і буде працювати на користь нашої Батьківщини.

З повагою Стус С.

10—11—72 року». — Кримінальна справа № 47. — Арк. 322—329.

(обратно)

663

Там само. — Арк. 312.

(обратно)

664

Від нервового струсу, пов'язаного з арештом чоловіка, Валентина Попелюх справді потрапила на обстеження до туберкульозного диспансеру, але діагноз щодо туберкульозу не підтвердився. Син у дитинстві справді мав проблеми з серцем, і лікарі з клініки Амосова переконували В. Попелюх робити йому операцію. Батькам, що мали мізерні пенсії (Їлина Стус мала щось 12 рублів на радянські гроші, а Семен Стус — близько 60), жилося скрутно, адже єдиним годувальником була Марія, яка сама виховувала дочку.

(обратно)

665

Кримінальна справа № 47. Том 6. — Арк. 322—327.

(обратно)

666

У цьому листі та касаційній скарзі Василь Стус двічі порушує власні етичні норми, аби врятувати те, що «вище від мене», як писав він пізніше. Нововідкрита естетика «Часу творчости», з якої пізніше, коли відступили емоції й з'явилася можливість на все подивитися відсторонено, народилися «Палімпсести», була для нього настільки величним здобутком, що він вивищився над ситуативною етикою, політичними іграми й зрікся навіть «Зимових дерев» — збірки, якою він, за свідченнями Івана Калиниченка, «тішився немов дитина». Проте попередня збірка вже була перейденим етапом, а нові вірші й нові горизонти, що відкрилися йому, здавалися чимось настільки значним, що, вражений жорстокістю несправедливого суду, він приймає накинуті правила чужої гри: коли вже вам треба, я відмовлюсь від виданої (таки виданої!) за кордоном книжки, аби створити нову. Правдоподібно, що зректися збірки Стусові було все ж простіше, ніж писати про певні «незгоди» з засудженими В. Морозом і С. Караванським, про що йдеться в касаційній скарзі (байдуже, що в приватних розмовах поет засуджував використання мистецтва в політичних цілях). Втім, Василь Стус жодним словом не згадує В. Чорновола, чого від нього, очевидно, вимагали, бо які б різні не були на той час їхні погляди, але з «етичних міркувань» давати свідчення проти людини під слідством — ганьба, до якої його не могли примусити ні сльози батька, ні хвороби дружини й сина, ні страх не зберегти вірші, які в 1972-му поет цінував уже значно вище за своє життя. Достеменно невідомо, але дуже правдоподібно, що до арешту 1972-го Василь Стус не давав згоди на публікацію своїх публіцистичних заяв в «Українському віснику» та еміґрантській періодиці, вважаючи ті листи лише особистими реакціями на конкретну несправедливість.

(обратно)

667

Кримінальна справа № 47. Том 6. — Арк. 328—329.

(обратно)

668

Василь Стус в житті, творчості, спогадах та оцінках сучасників / Упорядкували і зредаґували Осип Зінкевич і Микола Француженко. — Балтимор — Торонто: Укр. Вид-во «Смолоскип», 1987, С. 143, 146, 147.

(обратно)

669

Там само. — С. 215.

(обратно)

670

Там само. — С. 215—216.

(обратно)

671

Там само. — С. 212.

(обратно)