Історія польсько-українських конфліктів. Том 1 [Микола Сивіцький] (fb2) читать постранично, страница - 131

зовсім довільному обсязі, але здається, що вони повинні, однак, випливати з детального аналізу стану загрози території. Не виглядає, щоб пропозиції, викладені у проекті ухвал, були результатом такого аналізу.

Ситуація на території східних воєводств вимагала в останні роки постійної уваги органів безпеки. Відділ Безпеки неодноразово опрацьовував в цілому цю проблему і висував пропозиції, які мали бути враховані з огляду на стан загрози безпеці на території Львівського, Тернопільського і Станіславського воєводств. Але практично до цього часу вирішувались лише нагальні проблеми, пов'язані з надзвичайною ситуацією на якійсь дільниці чи на території.

Акція, яка проводилась таким чином, не випливала з планового передбачення, а обмежувалась локалізацією наслідків діяльності бунтівних чинників. Відділ Безпеки готовий опрацювати ще раз перелік потреб, задоволення яких є необхідним для запевнення нормальних умов безпеки у південно-східних воєводствах.

Вимоги відділу громадської безпеки спираються на такі принципи:

Повинен бути забезпечений один центр прийняття рішень, який може вирішувати щодо застосування всіх сил служби безпеки.

Кадровий стан органів безпеки належить перш за все довести до необхідного мінімуму, причому він повинен збільшуватись відповідно до зростання кількості населення і завдань (природний приріст, розвиток промисловості, можливе забезпечення фортифікаційних праць і т. п.).

На випадок особливої загрози безпеці, викликаної якимись місцевими причинами, повинні бути використані поліцейські резерви, наявні у розпорядженні відповідних воєвод. Ці резерви слід довести до такого стану, щоб не виникала необхідність у передислокації поліцейських підрозділів з інших частин держави, крім випадків, що виникають у загальнодержавному масштабі.

У випадках особливої загрози південно-східним воєводствам внаслідок, наприклад, міжнародної ситуації повинні бути застосовані центральні резерви, які знаходяться у підпорядкуванні міністра внутрішніх справ, як виключно відповідального за утримання безпеки, спокою і порядку у державі.

Детальний план забезпечення Східної Малопольщі можна буде опрацювати лише після остаточного ухвалення висновків стосовно плану політичної, економічної, освітньої, культурної, релігійної і т. п. діяльності на цій території. Оскільки реалізація положень, передбачених у проекті ухвал Ради Міністрів, яка, безсумнівно, виходить за рамки нормальної політики, потягне за собою протидію з боку бунтівних і відцентрових елементів, то до неї треба застосувати засоби, які є у розпорядженні органів безпеки.

Для орієнтації відділ громадської безпеки нагадує, що для забезпечення нормального перебігу служби у Львівському, Станіславському і Тернопільському воєводствах належить доповнити кадровий склад поліції на 30 офіцерів і 1200 рядових.

AAN, PRM, akta grupowe, sygn. 148–264, s. 180

Бібліографія

1. Akty і dokumenty dotyczące sprawy granic Polski na konferencji pokojowej w Paryżu 1918–1919. - Paryż, 1920.

2. Аркас Микола. Історія України-Русі. — Краків, 1912.

3. Баран Степан. Митрополит Андрей Шептицький. — Мюнхен, 1947.

4. Церковний календар 1971. — Варшава.

5. Chojnowski Andrzej. Koncepcje polityki narodowościowej rządów polskich wiatach 1921–1939. - Wrocław, 1979.

6. Холмський Народний календар на рік 1944. — Холм.

7. Dąbkowski Tadeusz. Ukraiński ruch narodowy w Galicji Wschodniej 1912–1923. - Warszawa, 1985.

8. Dmowski Roman. Pisma. — Częstochowa, 1937.

9. Dmowski Roman. Polityka Polska i odbudowanie państwa. — Warszawa, 1988.

10. Дорошенко Дмитро. Православна церква у минулому і сучасному житті українського народу. — Берлін, 1940.

11. Дорошенко Дмитро. Нарис історії України. — Варшава, 1932.

12. Dwornik Fr. The making of Central and Eastern Europę. — London, 1949.

13. Енциклопедія Українознавства. — Т. I–II. — Мюнхен-Нью-Йорк, 1949–1985.

14. Грушевський Михайло. Ілюстрована історія України. — Київ-Львів, 1912, 1913.

15. Iwanicki Mieczysław. Oświata і szkolnictwo ukraińskie w Polsce w latach 1918–1939. - Siedlce, 1975.

16. Jasienica Paweł. Rzeczpospolita obojga narodów. — Warszawa, 1985.

17. Karaś Mieczysław, Podraża Antoni. Ukraina, teraźniejszość i przeszłość. — Kraków, 1970.

18. Konopczyński Wł. Dzieje Polski nowożytnej. — PAX, 1986.

19. Kozik Jan. Między reakcją a rewolucją. — Kraków, 1975.

20. Krasicki Stanisław. Polityka wojewody Józewskiego na Wołyniu w świetle cyfr i faktów — Stratyn, 1939.

21. Kutshabsky Wasyl. Die West-Ukrainę im Kampfe mit Polen und dem Bolschewismus in den Jahren 1918–1923. - Berlin, 1934.

22. Купранець Орест. Православна церква у міжвоєнній Польщі 1918–1939. — Рим, 1974.

23. Kuśniewicz Andrzej. Słowo о nienawiści. — Warszawa, 1985.

24. Eryka Lasotty, Wilhelma Beauplana. Opisy Ukrainy. — Warszawa, 1972.

25. Лозинський Михайло. Галичина у 1918–1920 роки. — Відень, 1922.

26. Malinowski-Pobóg Władysław Najnowsza historia Polski. — Gdańsk, 1990.

27. Мартирологія українських церков. — Торонто-Балтімор, 1987.

28. Наличное население Люблинской и Седлецкой губерний. — Варшава, 1908.

29. Papierzyńska-Turek Mirosława. Między tradycją a nowoczesnością. Państwo wobec prawosławia 1918–1939. — Warszawa, 1989.

30. Пастернак Євген. Нарис історії Холмщини і Підляшшя. — Вінніпег-Торонто, 1968.

31. Полонська-Василенко Наталія. Історія України. — Мюнхен, 1976.

32. Piotrkiewicz Teofil. Kwestia ukraińska w Polsce w koncepcjach piłsudczyzny 1926–1930. - Warszawa, 1981.