Костянтин Москалець

UA
Кость Ві́лійович Москале́ць (*23 лютого 1963, Матіївка) — український поет, прозаїк, літературний критик, музикант.
Народився 23 лютого 1963 року у селі Матіївка біля Батурина на Чернігівщині в родині письменника Вілія Москальця. Заочно закінчив Літературний інститут ім. М. Горького в Москві (поезія, семінар Едуарда Балашова). Один із засновників бахмацької літературної групи ДАК. Служив у війську, працював на радіозаводі в Чернігові, був учасником Львівського театру-студії «Не журись!», виступаючи як автор-виконавець власних пісень. Автор слів і музики відомої в Україні пісні «Вона» («Завтра прийде до кімнати...»). Член Національної спілки письменників України (1992) та Асоціації українських письменників (1997). Від 1991 р. живе в селі Матіївці у власноруч збудованій Келії Чайної Троянди, займаючись виключно літературною працею. Вже десять років майже ніколи не виїжджає зі своєї Келії. Він пише, читає, п'є запашний чай і рибалить у компанії Тараса Чубая.
Проза Костянтина Москальця перекладена англійською, німецькою та японською мовами; сербською і польською перекладені численні вірші та есе.
* * *
RU
Кость Вилиевич Москалец (*23 февраля 1963, Матиивка) — украинский поэт, прозаик, литературный критик, музыкант.
Родился 23 февраля 1963 года в селе Матиивка близ Батурина на Черниговщине в семье писателя Вилия Москальца. Заочно окончил Литературный институт им. М. Горького в Москве (поэзия, семинар Эдуарда Балашова). Один из основателей бахмачской литературной группы ДАК. Служил в армии, работал на радиозаводе в Чернигове, был участником Львовского театра-студии «Не журысь!», выступая как автор-исполнитель собственных песен. Автор слов и музыки известной в Украине песни «Вона» (« Завтра прийде до кімнати...»). Член Национального союза писателей Украины (1992) и Ассоциации украинских писателей (1997). С 1991 г. живет в селе Матиивка в собственноручно построенной Келье Чайной Розы, занимаясь исключительно литературным трудом. Уже десять лет почти никогда не выезжает из своей Кельи. Он пишет, читает, пьет ароматный чай и рыбачит в компании Тараса Чубая.
Проза Константина Москальца переведена на английский, немецкий и японский языки; на сербский и польский переведены многочисленные стихотворения и эссе.